• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка психолога 2

Орієнтовна схема

складання психолого-педагогічної характеристики особистості школяра

1. Загальні дані.

1.1. Прізвище, ім′я, по батькові.

1.2. Дата народження.

1.3. Загальний фізичний розвиток.

1.4. Стан здоров′я.

1.5. Сімейні умови (характеристика батьків, склад сім′ї, місце роботи батьків, їхній культурний рівень, режим життя дитини, спілкування поза школою).

2. Навчальна діяльність.

2.1. Рівень успішності (однаково чи неоднаково встигає учень із різних предметів).

2.2. Рівень загального розумового розвитку (кругозір, начитаність).

2.3. Рівень розвитку мовлення (запас слів, емоційність мовлення, вміння висловити власну думку письмово та усно).

2.4. Здатність до навчання:

  • Особливості уваги (ступінь розвитку довільної уваги, її зосередженість, стійкість, здатність до розподілу уваги);
  • Рівень усвідомлення вивченого матеріалу, швидкість осмислення;
  • Індивідуальні особливості пам′яті (швидкість і міцність запам′ятовування, легкість відтворення);
  • Розвиток мислення (здатність розрізняти істотні та другорядні ознаки предметів і явищ, рівень засвоєння загальних і абстрактних понять);
  • Рівень розвитку уяви.

2.5. Старанність у навчальній роботі.

2.6. Інтерес до занять і ставлення до навчання (сприйняття заохочування чи покарання з боку вчителів і батьків, основний мотив навчальної діяльності).

2.7. Вміння вчитися (дотримання режиму дня, організованість, вміння самостійно працювати з книгою, завчати матеріал, контролювати себе, складати плани, конспекти тощо).

3. Дисциплінованість та навички культури поведінки:

  • Загальна характеристика поведінки ( спокійний, стриманий, не контролює своїх емоцій);
  • Виконання шкільного режиму (дотримується правил поведінки, порушує їх навмисно чи через недбалість; найбільш типові порушення дисципліни);
  • Виконання вимог і розпоряджень вчителів (виконує за першою вимогою, з бажанням чи примусово);
  • Чемність у спілкуванні з вчителями, будь-якими дорослими;
  • Володіння навичками культури поведінки (ставлення до літніх людей і молодших за себе т.д.);

4.Громадська активність:

· Ставлення до громадського життя колективу;

· Інтерес до громадського життя країни (користується інформацією про події в країні та за кордоном);

· Чи виконує громадські доручення, бере участь у діяльності в органах самоврядування;

· Чи виступає з пропозиціями, проявляє ініціативу, критику, здатний висловити свою думку;

· Активний чи байдужий до громадської діяльності.

5.Стосунки з товаришами:

  • Становище в колективі (чи користується повагою, авторитетом серед товаришів, чим обумовлені стосунки, які склалися);
  • Чи задоволений даним становищем у колективі, яке становище прагне зайняти;
  • Яку роль відіграє в житті класу (активний член колективу чи сторонній спостерігач).

6. Моральні цінності:

  • Відданість демократичним цінностям – повазі до людини та її прав, свободі вибору;
  • Усвідомлення себе як громадянина Землі, турбота про екологічну безпеку;
  • Відданість цінностям сім′ї, повага до батьків та до кожної людини;
  • Дотримання у стосунках з людьми таких цінностей, як турбота, повага, довіра, відповідальність;
  • Відчуття власної відповідальності за все, що відбувається навколо;
Сім правил для всіх

1. Покарання не повинно шкодити здоров'ю - ні фізичному, ні психічному. Більше того, ПОКАРАННЯ ПОВИННО БУТИ КОРИСНИМ.

Однак караючий ЗАБУВАЄ ПОДУМАТИ ...

2. Якщо є сумнів, карати чи не карати, НЕ карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що зазвичай дуже м'які, довірливі і не рішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

3. За один раз - одне. Навіть якщо проступків скоєно відразу велика безліч, покарання може бути суворим, але тільки одне, за все відразу, а не поодинці за кожен. Салат з покарань - блюдо не для дитячої душі! ПОКАРАННЯ - НЕ ЗА РАХУНОК ЛЮБОВІ.Що б не сталося, не позбавляйте ДИТИНИ заслуженої похвали І НАГОРОДИ.

НІКОЛИ не забирайте подарованого вами або ким би то не було подарунка - НІКОЛИ! Можна скасовувати тільки покарання. Навіть якщо набешкетувала так, що гірше нікуди, навіть якщо тільки що підняла на вас руку, але сьогодні ж допомогла хворому, захистила слабкого ... Не заважайте дитині бути різною.

4. Строк давності. Краще не карати, ніж карання запізнилося. Інші надто послідовні вихователі лають і карають дітей за провини, виявлені через місяць, а то і рік (щось зіпсував, стягнув), забуваючи, що навіть в суворих дорослих законах береться до уваги термін давності правопорушення. Необхідно залишити і пробачити. Запізнілі покарання вселяє дитині минуле, не дають стати іншим.

5. Покараний - прощений. Інцидент вичерпано. Сторінка перегорнута. Як ні в чому не бувало. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку! 6. Без приниження. Що б не було, яка б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над його слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотний бік!

7. Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання він повинен боятися, а нашого засмучення. Хоча дитина, не будучи досконалою, не може не засмучувати люблячих її. Не може і жити в постійному страху заподіяти засмучення. Вона захищається від цього страху.

Коли не можна лаяти:

• коли дитина хвора, відчуває будь-які нездужання, або ще не зовсім оговталася після хвороби - психіка особливо уразлива, реакції не передбачувані;

• коли їсть; після сну; перед сном; під час гри; під час роботи;

• відразу після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, нещасний випадок, погана відмітка, будь-яка невдача, нехай навіть в цій невдачі винна тільки вона сама) - потрібно, принаймні, перечекати, поки вщухне гострий біль (це не означає, що потрібно неодмінно кидатися втішати);

• коли не справляється: зі страхом, з неуважністю, з лінню, з рухливістю, з дратівливістю, з будь-яким недоліком, докладаючи щирі старання;

  • коли виявляє нездатність, безглуздість, незручність, дурість, недосвідченість - у всіх випадках, коли що-небудь НЕ ВИХОДИТЬ ;

• коли внутрішні мотиви вчинку, самого дріб'язкового або найстрашнішого, нам незрозумілі;

• коли самі ми не в собі; коли втомилися, засмучені чи роздратовані з якихось своїх причин.

Пам'ятати про навіяння.

Ось одна із самих звичайних, самих безглуздих помилок. Лаючи дитину, тобто більш ніж рішуче і переконано стверджуючи, що він (вона): ледар, боягуз, негідник, ідіот, нелюд, падлюка, то все це ми вселяємо - дитина ВІРИТЬ.

Слова для дитини значать лише те, що означають. Будь-яке твердження приймається однозначно: ніякого переносного сенсу. Доросла гра «Розумій навпаки» засвоюється не відразу, а підсвідомістю ніколи не засвоюється. Оцінюючи - вселяє самооцінку.

Якщо: • нічого з тебе ніколи не вийде! ти невиправний! ненормальний! • справжнісінький зрадник! • тобі одна дорога (у в'язницю, під паркан, на панель, в лікарню, до чортової матері), то не дивуйтеся, якщо так воно і буде. Це справжнісіньке пряме навіювання, і воно діє.

Тому, караючи своїх дітей, перш за все,подумайте:

А НАВІЩО?
Тривожна дитина


Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.
Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання)
Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку. (див. право на помилку).
Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей. Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей.
Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри. Агресивна дитина Здається все добре зрозуміло, але як цього досягти вчителю?
Пропаную вам принципи спілкування з агресивними дітьми.
Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.
Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.
Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.
Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають.
А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.
Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.
Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку.
Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою.
Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою. Введіть штрафні санкції.
Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.
Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання.
Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

Невпевнена дитина

Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність - прояви невпевненості у власних силах.
Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою». Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку?
Перш за все, необхідно викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості, на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків.
Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху. Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки.
Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку (див. право на помилку). Ніколи не зрівнюйте такого учня із іншими!
Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).
Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.
Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки».
Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу.
Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя по можливості від однокласників.
Частіше надавайте завдання, потребуючі спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класнім театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.
Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.
Не намагайтеся вирішити за таку дитину будь яке питання. Це ще раз «докаже», що вона сама ні з чим не може впоратися.
Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.
Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідеру.
Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.
Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.
Рекомендації психолога щодо розвитку пізнавальної сфери учнів

УВАГА

1. Включайте в заняття завдання, що потребують тривалого зосередження: намалювати місто, побудувати складний міст, прослухати і переказати казку тощо.
2. Частіше пропонуйте дітям, особливо з низьким показником розвитку уваги, вправи: у газеті, у старій книзі на одній зі сторінок закреслювати олівцем усі букви "а", намагаючись не пропускати їх (завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину закреслити всі букви "а", обвести обвести у кружечок усі букви "к", підкресливши всі букви "о".
3. Використовуйте дидактичні ігри з чітко вираженими правилами.
4. Регулярно включайте дітей у виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: можна виконувати будівлі з конструкторів, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форму яких ви задаєте словесно або за допомогою схеми.
5. Пропонуйте дітям: повторювати слова, цифри, речення, сказані вами; незакінчені фрази, які потрібно закінчити; запитання, на які необхідно відповісти, заохочуючи тих дітей, хто намагається частіше відповідати на них.
6. Учіть порівнювати, аналізувати зразок і результати своєї або чужої роботи, знаходити і виправляти помилки.
7. На уроках у школі від дітей потрібно швидке переключення уваги з одного виду діяльності на інший. Цю властивість уваги можна формувати за допомогою рухових вправ. Дитина повинна починати, виконувати й закінчувати свої дії за командою дорослого, швидко переходячи від одного виду рухів 'до іншого: стрибати, зупинятися, крокувати тощо.

МИСЛЕННЯ

Розумовий процес складається з низки операцій. Найпоширеніші з них - аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення, класифікація. Найчастіше більшість із них не усвідомлюються.
Тому для того, щоб дитина активно володіла розумовими операціями, їх треба виділити, довести до рівня усвідомлення і спеціально навчити.
1. Включайте в заняття завдання на: порівняння пари предметів або явищ- знаходження подібності й відмінностей між ними; класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками; знаходження "зайвого" слова або зображення, не пов'язаного загальною ознакою з іншими; складання цілого з частин (розрізні картинки); послідовне розкладання картинок і складання розповіді за ними; усвідомлення закономірностей (розглянути орнамент, візерунок, продовжити його); завдання на кмітливість, логічні міркування тощо.
2. Заняття з малювання , ліплення, виготовлення різних виробів повинні не тільки включати копіювання зразка і відпрацьовування окремих графічних навичок, а й розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.
3. Розширюйте кругозір дітей, їхні основні уявлення про природні, соціальні явища, нагромаджуйте в дітей знання і враження, обговорюючи з ними прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З РОЗВИТКУ ПАМ'ЯТІ

1. Учи з бажанням знати і пам'ятати.
2. Ретельно аналізуй і осмислюй весь матеріал, який запам'ятовуєш.
3. Використовуй під час запам'ятовування плани, схеми, смислові опори, проблемні ситуації тощо.
4. Запам'ятовуй матеріал частинами.
5. Краще вчи по одній годині сім днів, ніж сім годин за один день.
6. Після математики вчи історію, після фізики –літературу краще запам'ятовується різноманітне.
7. Переказуй матеріал, став собі запитання і відповідай на них.
8. Чергуй види діяльності: складні завдання та прості, працю й відпочинок.
9. Якщо отримав завдання у вівторок, а відповідати потрібно в п'ятницю, не чекай четверга: учи одразу, а в четвер тільки повтори.
10. Використовуй свої знання в діяльності.
11. Пам'ятай, що краще запам'ятовується початок і кінець, гірше - середина. Тож на середині уроку спробуй бути більш уважнішим.
12. Краще запам'ятовується логічно пов'язаний матеріал, ніж окремі слова.

ПАМ'ЯТЬ

1. Пояснюючи дітям новий матеріал і повторюючи пройдений, сполучіть словесне пояснення з наочністю або із зображенням тих предметів або явищ, про які йдеться, використовуйте малюнки, таблиці, схеми (особливо для дітей із доброю зоровою пам'яттю).
2. До дітей з недостатньо добре розвиненою слуховою пам'яттю необхідний індивідуальний підхід: опора не тільки на слух, а й на інші органи чуттів (зір, нюх, дотик).
3. Для поліпшення процесу пам'яті виховуйте в дітей прийоми осмисленого запам'ятовування і пригадування, уміння: аналізувати, виділяти у предметах зв'язки, ознаки, порівнювати предмети та явища між собою, знаходити в них подібності й відмінності.

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

  1. Дорогі дорослі, пам’ятайте, що ви самі «запросили» мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене мистецтву бути людиною.
  2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.
  3. Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яч.
  4. Мої почуття ще незрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.
  5. Щоб розвиватися, мені потрібна ваша увага і підтримка. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але тільки мої вчинки.
  6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я учився на них. Тоді я зможу самостійно приймати рішення в дорослому житті.
  7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання.
  8. Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.
  9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на «милиці», які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже-дуже люблю!!! Покажіть мені, що ви любите мене також.

Ваша донька (син).

За матеріалами педагогічних видань

Поради батькам для кращої шкільної адаптації першокласників

  1. Про школу, вчителів, шкільні проблеми висловлюйтесь тільки позитивно.
  2. Цікавтесь шкільним життям та успіхами дитини.
  3. Дозуйте навчальні заняття, чергуйте їх з грою.
  4. Прагніть сформувати адекватну самооцінку учня.
  5. Привчайте самостійно переборювати труднощі, які під силу подолати першокласнику.
  6. Не докоряйте, хваліть частіше.
  7. Корисно згадувати себе у цьому віці.
  8. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.
  9. Не забувайте, що всі можуть помилятись.
  10. Знайомте з нормами спілкування з однолітками та дорослими.
  11. Любіть дитину, нехай вона постійно відчуває ваше розуміння і підтримку.

Сім батьківських заповідей

(за Янушем Корчаком)

  1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.
  2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.
  3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви,- допоможіть їй стати собою.
  4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти і втішати. Ви – не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і в п’ятдесят років.
  5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи доньки. Найгірше, якщо можете, а не робите.
  6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
  7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

РЕКОМЕНДАЦІЇ МОЛОДОМУ ПЕДАГОГУ:


Не бійтеся робити помилки, найголовніше вмійте з них виносити для себе правильні висновки.

Від проблем не можна ховатися, їх треба долати і шукати того, хто може і хоче допомогти.

Я вірю, що кожен з Вас стане майстром своєї справи!

Якості, особливості поведінки, які допомагають жити:

Якості, які ускладнюють життя :

- любов до людей, оптимізм;

- невпевненість у собі;

- прийняття себе і світу у всіх його проявах;

- упередженість;

- вміння оцінити проблему очима інших;

- занижена самооцінка;

- почуття гумору;

- надмірна прихильність до принципів;

- відчуття своєї недосконалості;

- несамостійність;

- комунікабельність;

- формалізм, заорганізованість;

- сенситивність, емпатія;

- стереотип у мисленні та поведінці;

бажання допомогти людям;

- орієнтація на загальні правила і норми;

- працьовитість;

- тривожність;

- мрійливість, вміння фантазувати;

- навіювання.

рішучість,цілеспрямованість, наполегливість.

Кiлькiсть переглядiв: 800

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Лютий 2024 Наступна
ПВСЧПСН
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829